Тиха осіння ніч.
Крізь билину хмар проглядають одвічні зорі
запізнілим своїм історичним світлом,
місто наповнене листям, що лягає
зміїною шкірою прямо тобі під ноги,
"Я вернуся, чекай, мій милий.
Все повертається, рідний, тільки не бійся зими".
Хай дерева охоплює житнім сном,
Хай чудовим льодовим склом покривається їхня шкіра,
Листя на стежці замінить білий, яскравий сніг, -
Не засинай.
Їм - спати, тобі - світити.

Немає коментарів:
Дописати коментар