четвер, 27 жовтня 2022 р.

 

Тиха осіння ніч.
Крізь билину хмар проглядають одвічні зорі
запізнілим своїм історичним світлом,
місто наповнене листям, що лягає
зміїною шкірою прямо тобі під ноги,
шепоче вірному вітрові:
"Я вернуся, чекай, мій милий.
Все повертається, рідний, тільки не бійся зими".
Хай дерева охоплює житнім сном,
Хай чудовим льодовим склом покривається їхня шкіра,
Листя на стежці замінить білий, яскравий сніг, -
Не засинай.
Їм - спати, тобі - світити.

 Не до останнього кордону, та все ж - до кінця.

Надто вже довго, рясно й дорого
Сіють кістки мою землю й поля.
Піт і кров, біль і гнів -
На гарячому лезі поміж світів,
Зараз ми - демократія,
Зараз і далі - ми.
Стіни достатньо древні,
Добре подерті хоругви -
Місце героїв тут,
Завірюха народжує й губить їх горстями,
Сіє народу в обличчя,
Вчора було непросто?
Усміхнися.
Плечі утомлені вкрилися пружною силою,
Розум - блискучою й ясно розкритою зіркою,
Воля - холодними стальними нитками,
Спокій - таємною швидкою стежкою,
Лють - запеклою й Вірною точкою,
Віра - Єдиною й грубою скелею,
Намір походить у Серці з Любові,
Ціль робить цілими.
Зміцнює, зцілює.
Велич - коли не здаєшся й будуєш тут,
Третій, четвертий рік на посту.
Якщо розумієш, хто такий Ісус,-
Зніми Його з хреста,
І відправ Його собі в Серце.
Відчувай свою непохитність, простоту, готуй себе до вогню.
Скоро розквітне кривава й нестримно примхлива,
Падка до глупих жертв,
Явна, як Світ, і оголена врешті-решт Правда.
У горнилі метаморфоз народжується Прекрасна Нація.
По пояс у бруді, по плечі у крові, завжди в бою.